Схилимо голови. Воїна-боксера ідентифікували за синьо-жовтими браслетами

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять людей, чиє життя забрала російсько-українська війна. Сьогодні Sport.ua згадує боксера Сергія Сову, який був чемпіоном України серед юніорів, а коли москалі в 2014-му почали війну проти України, став на захист рідної землі. На початку повномасштабного вторгнення Сергій боронив Харківщину і загинув у боях в Ізюмі орієнтовно рівно чотири роки тому, 19 квітня 2022 року. Правда, тіло воїна вдалося ідентифікувати лише після звільнення міста, у вересні 2022-го. Одна зі світлин процедури ексгумації облетіла весь світ, бо стала символом незламності кожного українця та черговим доказом звірств кацапів. Мова йде про руку із двома синьо-жовтими браслетами – саме по ньому Оксана Сова впізнала свого 35-річного чоловіка.

Життєвий шлях і слід у спорті

Сергій Сова народився 13 червня 1986 року в Нікополі на Січеславщині. З дитинства хлопець захоплювався різними видами спорту, зокрема десять років займався боксом, мав звання кандидата в майстри спорту, став чемпіоном України серед юніорів.

Також Сергій був професійним кінологом. Це захоплення в чоловіка з’явилося після одруження. Разом з дружиною Оксаною вони займалися розведенням професійних порід та дресируванням собак, які потім ставали чемпіонами престижних змагань. Сім’я виховувала двох дітей – Марата та Еліну, яким на момент загибелі тата було 14 і 9 років відповідно.

Бойовий досвід

Окрім боксу і кінології, ще однією справою життя Сергія стало військо. Він сам вирішив піти на строкову службу, проходив її у Повітряних силах України. А у 2014 році, коли почалася сучасна російсько-українська війна, Сергія мобілізували у першу хвилю і він потрапив до 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр».

Ще коли війну називали АТО, Сова брав участь у боях за селище Піски Ясинуватського на Донеччині, доставляв боєприпаси в Донецький аеропорт. У 2015-му Сергія демобілізували, але згодом він уклав контракт з цією ж бригадою та воював на посаді старшого стрільця.

Незадовго до повномасштабного вторгнення Сергія Сову відправили на Чернігівщину здобути кваліфікацію бойового медика в 169-й навчальний центр «Десна» імені князя Ярослава Мудрого.

Загибель

Від 24 лютого 2022 року Сова захищав у лавах 93 окремої механіхованої бригади «Холодний яр» рубежі Харківської області. Загинув він, найімовірніше, 19 квітня в бою з російськими окупантами в Ізюмі на Харківщині, виходячи з оточення. Місто було деокуповане лише 10 вересня 2022 року, а через п’ять днів там знайшли місце масового поховання, де виявили тіло Сергія Сови. Ще до проведення ексгумації родичі впізнали загиблого військового за синьо-жовтим браслетом на руці. Невдовзі після того тіло воїна знайшло вічний спокій у рідному місті.

24 вересня 2022 року Президент України посмертно нагородив Сергія Сову званням Героя України з врученням ордена «Золота зірка».

У квітні 2023 року вулицю Псковську в Нікополі перейменували на честь Сергія Сови.

Читайте також: Схилимо голови. Назавжди 27: на війні поліг вірний фанат Чорноморця