Король голий, або Як Вадим Шахрайчук переграв самого себе

Фото Вадима Шамдана. Вадим Шахрайчук

Сьогодні, 11 жовтня, свій перший матч у новому чемпіонаті України з хокею зіграла команда з назвою «Крижинка Кепіталз». Команда, яка виступала й у попередньому турнірі. Але в трохи іншому форматі. Форматі молодіжної команди. Основні «Кепіталз» у чемпіонаті-2024/25 боролися за чемпіонство і лише дивом його не здобули. Нинішній варіант «монархів» нагадує автентичний лише наявністю групи хокеїстів, які ще навесні грали у фіналі плей-оф проти «Кременчука». «Матку» керівництво клубу перевезло в Латвію, де «Київ Кепіталз» під керівництвом Олега Тимченка виступають у Балтійській лізі. В Україні у форматі «Крижинки» грають ті, хто не підійшов під участь у міжнародному проекті. А Вадим Шахрайчук, який впродовж двох попередніх сезонів був однією з ключових постатей і головним тренером новоствореного клубу, взагалі опинився біля розбитого корита. І це насправді сумно, адже цей фахівець об’єктивно є одним із найфаховіших серед нині діючих українських тренерів.

Тренер Шахрайчук в українському хокеї з’явився влітку 2015-го, незадовго після того, як завершив кар’єру однойменний хокеїст. Шахрайчука вочевидь можна назвати найсильнішим центрфорвардом в незалежній історії українського хокею. З ним у складі наша збірна виступала на восьми чемпіонатах світу в елітному дивізіоні, а вибула звідти і досі не може повернутися після того, як Шахрайчук і ще п’ять провідних хокеїстів відмовилися виступити на світовій першості-2007 начебто на знак протесту, через те, що в українському хокеї нічого не змінюється. Насправді причина була банальнішою: в російській тоді ще Суперлізі ввели ліміт на легіонерів і шість українців, щоб не вважатися іноземцями, вирішили відмовитися від виступів у збірній. Пізніше вони в команду повернулися, але повернути Україну в еліту не змогли. Та то вже інше питання.

Ця історія лише доповнює повноту образу Шахрайчука, котрий поряд із хокейним завзяттям так само вперто відстоював своє в стосунках з керівництвом клубів. Кажуть, нібито в ці роки за вміння рахувати гроші позаочі Вадима називали «Калькулятором». Для збірної він тривалий час винятки робив. Але доти, доки виступи за національну команду не мали негативного впливу на клубну кар’єру.

Власне, перший клуб тренера Шахрайчука був проектом привабливим найперше з матеріальної точки зору. Київські «Дженералз» на той час були амбітним проектом, котрий обіцяв перерости в реальну опозицію не лише для не менш амбітного «Кременчука», але й для «Донбасу». Опозиція справді вийшла непогана, «генерали» виграли регулярний чемпіонат, але в фіналі плей-оф донеччанам все ж поступилися. І, як то часто буває з амбітними проектами українського хокею, на тому амбіції в осіб, які виділяли гроші, вщухли. З заборгованістю перед гравцями і тренерами, звісно.

Зрештою, без роботи Шахрайчук залишався недовго. Вадима Валерійовича і його багаторічного партнера за збірною України та асистентом у «Дженералз» Костянтина Сімчука не зупинив той факт, що навесні 2014-го москалі напали на Україну і анексували Кримський півострів. Патріотизм тоді був для наших хокейних легенд точно не на першому місці. Навесні 2017-го вони поїхали заробляти «за порєбріком» – у новокузнецькому «Металурзі». Правда, працювали там недовго: вже у вересні роботу довелося шукати знову.

Шахрайчук працевлаштувався в Румунії, в клубі «Дунаря» з Ґалаца. Працював там доволі плідно до 2021 року, аж поки новий президент Федерації хокею України Георгій Зубко не запропонував Вадиму Валерійовичу очолити національну збірну. Той погодився і доволі швидко, не дивлячись на труднощі, пов’язані з неприїздом гравців команд з орбіти Бориса Колеснікова створив боєздатну команду. Українці, які до ковідної паузи два роки поспіль під керівництвом тренерів Савицького і Срюбка дивом зберігали прописку в дивізіоні 1В, з Шахрайчуком на чолі дві першості планети поспіль до заключного туру претендували на підвищення в класі. В підсумку команда ставала третьою, при цьому найбільше в її грі захоплювала аномально висока як для нашого хокею (та й не лише) реалізація більшості.

Цілком вірогідно, що завдання виходу в дивізіон 1А команда з Шахрайчуком на чолі виконала б рівно так само, як з дуетом Христич/Шафаренко, який прийшов на заміну Вадиму Валерійовичу. Посаду Шахрайчук залишив з великим скандалом, який супроводжувався вкиданнями у пресі про наявність у Вадима Валерійовича і його помічника Сімчука російських паспортів. Насправді ж політичне підґрунтя, навіть якщо воно дійсно існує (офіційного підтвердження досі ніхто не надав) стало лише підсилюючим фактором. Річ у тім, що в ході роботи Шахрайчук встиг посваритися з окремими хокеїстами, зокрема з тими, чиї родичі були спонсорами ФХУ і збірної. Ті поставили перед Зубком питання руба: або Шахрайчук, або вони.

Зубко вирішив змінити тренера, а Вадим Валерійович закусився. Якщо вірити самому Шахрайчуку і його помічнику Сімчуку, керівництво ФХУ заборгувало їм зарплатню за кілька місяців. Вадим Валерійович цього не забув і продовжив встромляти Федерації палиці в колеса, вже очоливши новий, фінансований екс-нардепом від Блоку Тимошенко Євгеном Зіміним, амбітний проект з назвою «Київ Кепіталз». Власне, виступи «монархів» протягом двох попередніх сезонів супроводжувалися постійними скандалами. І їх ідейним натхненником був найперше Шахрайчук. З самого початку виступів команди він виставив ситуацію таким чином, що за будь-якої невдачі винними були контрольовані ФХУ судді. І байдуже, що цим звинуваченням найчастіше бракувало здорового ґлузду. Головне – тренера в його боротьбі підтримувала абсолютно нова в хокеї людина, донька власника клубу Анастасія Зіміна, котра контролювала процес, знаходячись у Києві, у той час як тато стежив за командою зі Швейцарії, де власне й веде бізнес в IT-сфері.

Вінцем абсурду у виконанні «Кепіталз» в сезоні-2023/24 став інцидент у матчі національного чемпіонату, в якому «монархи» приймали херсонський «Дніпро». Шахрайчук тоді загрався до того, що прибрав команду з майданчика, за що команда отримала технічну поразку, штрафні санкції і попередження, що в разі повторення клуб буде знятий з чемпіонату. «Кепіталз» не погодилися, подали апеляцію в Спортивний арбітраж Лозанни. CAS підтвердить справедливість санкцій ФХУ. Але то буде пізніше. Втягнена в штучні скандали команда спершу програла регулярний чемпіонат (хоча цілком могла посідати перше місце), а потім поступилася в першому раунді плей-оф «Соколу».

Getty Images/Global Images Ukraine

В наступному сезоні ситуація не сильно змінилася. Як то зазвичай буває, зверхня поведінка у ставленні до суддів тренера передалася й гравцям. Більше того, окремі хокеїсти «Кепіталз» забули про рамки дозволеного не лише в ставленні до суддів, але й суперників. Особливо це стосується капітана команди Сергія Черненка, який поводився неетично настільки, що в одному з матчів проти одеського «Шторма» вся команда суперників не подала йому руки під час традиційного післяматчевого рукостискання. Ще в одному матчі за довгий язик Черненка відправив у нокаут безпосередньо на льоду оборонець «Кременчука» Расім Абдуллаєв.

Найгірше, що ні тренер, ні керівництво клубу капітана та інших недисциплінованих хокеїстів не вгомоняли, а навпаки вітали таку їх поведінку. І в підсумку це вилізло боком у найнепотрібніший момент, у заключному, сьомому матчі фінальної серії-2025 проти «Кременчука». «Кепіталз» протягом усієї гри вели в рахунку за грою і результатом, але в кінцівці зустрічі отримали два абсолютно невиправданих вилучення. Зокрема чотири хвилини штрафу отримав за прихований удар суперника ключкою в неігровій ситуації Черненко. Подвійну перевагу «Кременчук» використав, зрівняв рахунок на заключних секундах основного часу. А в овертаймі вирвав перемогу, а з нею й чемпіонство.

Найкумедніше, що Черненко не постраждав навіть після такого вибрику. Він попри вчинки, які мали фатальні наслідки і поважний вік (41 рік) у «Крижинці Кепіталз» залишився. А ось з Шахрайчуком «монархи» попрощалися. Правда, не тому, що прозріли чи мали питання щодо втрати чемпіонства. А тому, що вибиваючи собі комфортніші у рамках чемпіонату України умови в ситуації, коли «Кепіталз» зробили основну ставку на Балтійську лігу, прорахувався. Збагнувши, що за торгами Шахрайчук взагалі не готував команду до сезону, Євген Зімін вирішив довірити «Крижинку» не Вадимові Валерійовичу, а Євгенові Аліпову та Василеві Бобровникову.

Шахрайчук залишився без роботи. Дочекається він нового амбітного проекту чи зможе в умовах повномасштабної війни і неможливості для чоловіків призовного віку виїздити за кордон працевлаштуватися в іншому чемпіонаті – покаже час.

Читайте також: Костянтин СІМЧУК: «Найкращі матчі зіграв проти збірних США та Канади»