Не такий, як інші: Сім винятковостей Кена Драйдена

Кен Драйден

Сумна звістка прийшла з Канади, де в 78-річному віці після тривалої боротьби з раком пішов із життя легендарний канадський воротар Кен Драйден – непересічна особистість, яка залишила свій слід не лише в спорті.

Це той заокеанський небожитель із далекого дитинства, який репрезентував інший світ й інший хокей. Й упродовж усього життя ця людина залишалася іншою відносно радянських хокейних зірок – його перевесників. Як казав в одному документальному фільмі Філ Еспозіто, «ми ненавиділи людей, а слід було ненавидіти систему». Ох, Філе, як засвідчив час, чимало тих людей, які опонували вам на хокейних майданчиках, роки по тому завзято підтримали агресивну війну рф проти України, долучилися до влади й деякою мірою стали гарантами сталості системи, чи не страшнішої за ту, що була в совку часів вашої молодості. Так що перше враження щодо тих людей (а чи людей?) було, певно, цілком слушним.

Драйден мені зайшов у пам’ять як людина, яку зчаста шпетила радянська преса. Й не за якийсь там капіталістичний триб життя, а за гру проти збірної СРСР. Розумію, що ми, тодішні, не були дотичними до трансляцій матчів НХЛ, як і до багатьох інших спортивних і неспортивних цікавинок, тому й скласти свою думку про того чи іншого канадського чи американського гравця виходило лише на підставі матчів на кшталт Суперсерії-72 (в її 6-й грі Драйдена, до речі, було названо одним із двох кращих гравців у канадській збірній, у канадців тоді назбиралася аж 31 хвилина штрафу, та з 27-ма кидками Кен впорався, а канадці виграли 3:2) або Кубка виклику-79 (легендарний тренер Скотті Боумен спершу надавав перевагу Драйдену, попри думку фахівців, а от у вирішальному матчі, що закінчився поразкою 0:6, кіпер «Монреаля» залишився в запасі, а Джеррі Чіверс, який змінив його, згодом нищівно розкритикував сам себе: мовляв, «аж 4 шайби на моїй совісті») чи новорічних мандрів радянських клубів, зчаста підсилених гравцями інших команд (таке собі радянське спортивне ноу-хау) по Північній Америці.

Чемпіонати світу, де Драйден засвітився наприкінці 1960-х, а есересерівці суперничали в тогочасся зі збірною Чехословаччини, все ж таки не були форумом найсильніших гравців планети. А доба 193-сантиметрового кремеза-воротаря (чи не злам це стереотипів щодо габаритів воротаря у хокеї 2-ї половини ХХ ст.?) – це 1970-ті, час, якому він як гравець, як хокейна особистість відповідав якнайкраще. Й аж ніяк невипадково він є зв’язувальною ланкою між Суперсерією-72 й Кубком виклику-79. Щонайміцнішою ланкою!

Кен вирізнявся з-поміж своїх колег із НХЛ багато чим. Ця людина мала широкий кругозір, чудову пам’ять, вміла швидко ухвалювати слушні рішення як на майданчиках, так і в житті. Що ж, погляньмо на довжелезний список винятковостей Драйдена. Хто ще таким може похизуватися!

1. Гарна освіта, єдиний бакалавр у НХЛ

Спершу він здобув ступінь бакалавра з історії у Корнелльському університеті. А, вже будучи гравцем НХЛ, дістав юридичну освіту (адвокат) в університеті МакГілла (одного з найстаріших у Канаді, був відкритий у Монреалі ще в 1829 р., у світових університетських рейтингах стабільно опиняється в першій 20-ці), стажувався в одній з юридичних компаній. До речі, в половині 1970-х Драйден був єдиним бакалавром серед гравців НХЛ. А вже в 2010-ті рр. Драйден викладав у рідному університеті курс канадських досліджень під назвою «Думаємо про майбутнє, щоб творити майбутнє».

2. Конн-Смайт Трофі – в перший сезон, Колдер Трофі – в перший повний сезон

На драфті Драйден був обраний клубом «Бостон Брюїнз», однак практично одразу його обміняли в «Монреаль Канадієнс». І без зволікань – спохвату, з копита навскач – новачок здобувся на Конн-Смайт Трофі – приз найкращому гравцеві плей-оф. Хоча загалом того свого прем’єрного сезону-1970/71 Драйден провів обмаль ігор, та враження справив суперове! Зокрема в одному з матчів фінальної серії проти «Чикаго Блек Хоукс» Драйден видав аж 56 сейвів! А тривалий впертий 7-матчевий фінал після того повторився в НХЛ аж через 16 років! До речі, того самого сезону вперше 2 брати-воротарі грали одне проти одного: Кен – за «Монреаль», а Дейв – за «Баффало Сейбрс». Звитяжив канадський клуб із Кеном на воротах – 5:2.

А в сезоні-1971/72 Драйден вважався новачком саме через малу кількість ігор у попередньому сезоні. Відтак був серед пошукачів Колдер Трофі – відзнаки для тих, хто проводить перший повний сезон у НХЛ. Є кілька умов для номінації на цей приз, зокрема не більше 25-ти ігор в одному з попередніх сезонів, вік не старший за 26 років тощо. Драйден переміг із великим відривом. Однак унікальність Кена в тому, що для нього Колдер Трофі виявився не першою індивідуальною нагородою в спортивній біографії (Конн-Смайт Трофі ж був роком раніше). Це – єдиний подібний випадок в історії НХЛ.

3. 6 Кубків Стенлі, 5 титулів кращого голкіпера НХЛ

1970-ті, як, власне, й свою ігрову кар’єру Драйден підсумував виграшем Кубка Стенлі в сезоні-1978/79. Зауважу, що з 1976-го по 1979-й – фактично всю другу половину 1970-х – «Монреаль» був беззаперечним фаворитом НХЛ і здобув 4 Кубки Стенлі поспіль! І це в лізі, де ледь не офіційно оголошено боротьбу командам-династіям! Скажімо, в 1976 р. «канадці» за безпосередньої участі Драйдена виграли фінальну серію у «Філадельфії Флаєрз» із сухим рахунком 4:0. У сезоні-1976/77 в регулярному сезоні монреальці набрали фантастичні 132 очки! В тогосезонному чвертьфіналі Кубка Стенлі на рахунку Драйдена – один сухий матч, в півфіналі – 2, й у фіналі ще один! Ну, й знову суперник за фінальною серією – цього разу «Бостон Брюїнз» – не виграв жодного матчу в «канадців» – 0:4.

Ох, як же нелегко було вигравати Везина Трофі – приз найкращому воротареві НХЛ у 1970-ті! Хоч уже зійшов з авансцени великий Жак Плант, однак буквально феєрили Тоні Еспозіто, Берні Парент і Мішель Ларок. Менше з тим, саме Кен Драйден виявився найкращим із воротарів тієї доби. Вперше здобув титул найкращого воротаря найсильнішої хокейної ліги світу в 1973 р., востаннє – в 1979 р. – в заключний рік ігрової кар’єри. Пішов переможцем!

4. Автор кількох книжок, зокрема й про Суперсерію-72, що вийшла також і в СРСР

В дитинстві читав перекладену з англійської книжку Драйдена «Хокей на вищому рівні». В оригінальному написанні провідна роль належала американському спортивному журналісту Майку Малвою. Звернув увагу на момент, який можна точно визначити як початок хокейного буму. Драйден пише про нього так: «Я склав свої іспити по праву та намагаюся надолужити втрачену інформацію, читаючи останні сторінки канадських газет. Попри те, що зараз половина літа та плавальні басейни по всій Канаді забиті дівчатами у бікіні, всі газети пишуть лише про хокей. Вперше хокей став цілорічним видом спорту». Й ще один важливий штрих, просто, але переконливо сформульований Драйденом у тій літературній праці: «Певно, в усьому світі слова «хокей» і «Канада» є синонімами. Навіть у Росії. У США немає такого патріотичного почуття до одного виду спорту. Якось увечері я чув, як двоє розсудливих людей серйозно сперечалися, що ж таки – бейсбол чи американський футбол – спорт номер один для американців. У Канаді для такої суперечки просто немає підстав».

Інший цікавий літературний досвід Кена – документально-популярна розповідь про «Монреаль Канадієнз» сезону-1978/79 під назвою «Гра». Читача запрошують у залаштунок зіркової команди. Відомий канадський письменник Мордехай Річлер, уродженець Монреаля та палкий прихильник тамтешньої хокейної команди, так відгукувався про «Гру»: «Драйден написав дуже особливу книгу, можливо, найкращу книгу про хокей, яку я коли-небудь читав. Його… реалістичний портрет гравців не має собі рівних у світовій літературі». Цю книжку було номіновано на літературну премію генерал-губернатора за нехудожню літературу в 1983 р. Сайт оглядів книг Pequod уже ближче до нашочасся зазначав: «Книгу Драйдена записано такою мудрою та вдумливою мовою, що вона часто піднімається на рівень великої літератури». Зазначу, що Кен писав «Гру» власноруч, без так званих послуг літературного запису. В 2002 р. журнал Sports Illustrated назвав «Гру» 9-ю в списку найкращих спортивних книг усіх часів! А колумніст Montreal Gazette Іан МакГілліс без зайвини слів стверджує: «Це – канадська класика!».

Далі Драйден писав і художні твори. Зокрема в 1993 р. з-під його пера вийшов роман «Зворушені та приголомшені». Тема – криза середнього віку в середнього класу в передмісті Торонто. Цікавою стала й праця «Зміна гри», опублікована в 2017 р. й присвячена життю канадського захисника Стіва Монтадора. Вона стала бестселером на батьківщині хокею. А газета Globe and Mail назвала цю книжку «глибоким журналістським розслідуванням». У «Зміні гри» Драйден показує своє бачення розвитку хокею в майбутньому.

В 1990-ті в Драйдена був літературний досвід спільної роботи з Роєм Макгрегором. Разом вони написали дві книжки про хокей та його місце в Канаді, а також про школу: дітей, вчителів, класні кімнати, атмосферу навчальних закладів.

В 2010 р. Драйден написав книжку-роздум про місце Канади в сучасному світі «Стати Канадою». Там наголошується на тому, що Канаді варто позбутися свого самозневажливого іміджу й бути амбітнішою. В 2019 р. вийшла книжка за авторством Драйдена «Скотті: хокейне життя, не схоже на жодне інше», присвячена видатному хокейному тренерові Скотті Боумену. Черговий бестселер у Канаді.

А вже в 2020-ті рр. побачила світ «Клас: спогади про місце, час і нас». Це – цікава розповідь про те, як склалася доля однокласників.

5. Легенда «Монреаль Канадієнс» – президент «Торонто Мейпл Ліфс»

У 1997 р. з легкої руки міноритарного власника «Торонто Мейпл Ліфс» Ларрі Таненбаума легенду «Монреаля» Драйдена було призначено президентом клубу «Торонто Мейпл Ліфс». Пет Квінн став головним тренером у 1998 р., і з'явилися повідомлення про те, що між ним і Кеном були прохолодні стосунки. Через кілька місяців після приєднання до «Ліфс» Квінн став генеральним менеджером, що, на думку деяких, мало на меті запобігти тому, щоб Драйден найняв колишнього товариша по команді «Канадієнс» Боба Гейні.

29 серпня 2003 р., після призначення Джона Фергюсона-молодшого генеральним менеджером, відбулися великі зміни в управлінні. Посаду Драйдена було скасовано на користь того, щоб менеджери «Ліфс» звітували безпосередньо перед президентом і генеральним директором компанії MLSE Річардом Педді. Драйдена перевели на менш важливу посаду й дали йому місце в Раді директорів MLSE. Коментатори описали це як «сидіння поза межами кола контролю», позаяк Драйден не звітував безпосередньо перед власниками «Ліфс». Він залишався на посаді до 2004 р., коли пішов у відставку, щоб зануритися в політику.

6. Міністр соціального забезпечення в уряді Пола Мартіна

У 2004–2006 рр. Кен Драйден працював на посаді міністра соціального забезпечення в уряді Пола Мартіна – голови Ліберальної партії. Нинішній канадський прем’єр Майкл Карні, до речі, так само репрезентує Ліберальну партію Канади. В грудні 2006 р. Драйден балотувався й на посаду голови партії, однак на партійному Конвенті в Монреалі посів лише 5-те місце.

В 2010-ті рр. Драйден в інтерв’ю National Post назвав Суперсерію-72 «одним із найважливіших моментів в історії Канади». Задаюся запитанням: тоді в ньому більше говорив гравець чи політик? І не можу, хай скільки міркую над цим, надати перевагу тому чи іншому варіанту.

7. Мислитель у Залі хокейної слави

В 1983 р. Кен Драйден був обраний до Зали хокейної слави, в 2011 р. – до Зали спортивної слави Онтаріо.

В Залі хокейної слави він постає перед глядачами в позі «мислителя», поставивши вертикально перед собою ключку, схрестивши на набалдашнику з ізострічки руки та поклавши на них підборіддя. Саме так Драйден поводився на хокейному майданчику, коли його команді не загрожувала небезпека.

Власне, визначення «мислитель» йому пасує якнайкраще, адже своїми думками він щедротно ділився в пресі, чимало аналітики видавав під час телекоментування хокейних матчів, зокрема в рамках Зимових Олімпіад-80, -84 та -88.

Що ж, вічна пам’ять людині, яка виявила свої таланти в різних галузях, однак, попри все, принаймні в нас, дітях радянського застою, асоціюється все ж таки з хокейним майданчиком! Чи була ще настільки яскрава, всебічно розвинена індивідуальність серед воротарів у світовому хокеї?

Олексій РИЖКОВ