Марта КОСТЮК: «Кубок Біллі Джин Кінг – такий турнір, де все може трапитись»

Друга ракетка України Марта Костюк поділилася емоціями перед стартом матчевого протистояння Кваліфікації Кубка Біллі Джин Кінг проти команди Польщі:

– Марто, як настрій?

– Все добре. Команда вся в зборі. Я думаю, що атмосфера хороша. Все добре. Корт мають допрацювати трошки, але в принципі все добре.

– А мають допрацювати в якому плані? Тут на грунтові корти насипали під Ігу, а Іги немає. Що з кортом?

– Ну, почали відсипати. Тепер трошки проблема в цьому. Іги немає. Можливо, вони таким способом вирішили допомогти. Але так, є трошки проблема, що дуже жорстке покриття і недостатньо грунту. І воно взагалі не відчувається як грунтове покриття. Тому сподіваюсь, що вони трошечки додадуть самого грунту і буде нормально. Взагалі корт в дуже гарному стані. Просто, я ж кажу, трошки недостатньо матеріалу на корті.

– Сезон поки що непростий. Шикарний перший тиждень в Брісбені, потім травма на Australian Open, яка на деякий час вибила з процесу. Потім Америка, дуже непрості сітки. Як ви оцінюєте старт сезону? Перші три місяці.

– Я думаю, що для мене найважливіше – це продовжувати працювати і продовжувати вірити в речі, які я роблю. І я думаю, що все складеться так, як потрібно. Я вірю в те, що все буде добре. Я продовжую набирати форму. Я здорова зараз. Для мене це найважливіше. Тому я з цікавістю відношусь до цього процесу, бо він дуже непростий, він дуже різноманітний. Мені він подобається. Мені він подобається цією різноманітністю і навіть оцією такою частинкою якоїсь, як це сказати… Такої частини таємниці, коли ти не знаєш, що буде далі. І це дуже круто, тому що насправді – а чому ми ще граємо? Чому ти продовжуєш з цікавістю займатися цим? Для мене це найосновніше.

– До речі, про цікавість. Поки йде відновлення від травми… Ви, коли відновлюєтесь від травми, теніс дивитесь? Просто тенісні трансляції матчів чи ні?

– Мені було важко дивитися Australian Open. Перший тиждень я точно не слідкувала взагалі. Це було для мене дуже важко, враховуючи те, яка далі в мене була сітка. В мене багато сіяних програли в моїй частині сітки. І, звісно, це було непросто. А в цілому я слідкувала за чоловічим турніром і дивилася всі півфінали, фінали. Жіночі – я дивилася трошки півфінал Еліни. Я взагалі не дивилася фінал, тому що це був день, коли я поїхала трошки відпочити в гори. На один день, по-моєму, це був день народження мого чоловіка, якщо я не помиляюсь. І я якби не вникала в теніс взагалі. Звісно, коли ти так травмуєшся, то це непросто. Потім далі я слідкувала, але для мене це вже не було такого, що мені не хочеться дивитися або мені боляче. Просто я займалася своїми справами і мені особливо не до цього було. Я тільки дивилася дуже крутий матч Еліни в Дубаї проти Коко. Прям неймовірний матч. Я включила наприкінці другого сету і до кінця його додивилася. А трошки подивилася фінал, але в принципі більше я нічого не дивилась.

– Переходячи до підготовки до матчу… Всі, хто слідкує за соцмережами, добре розуміли, що багато тенісисток після американського туру до грунтового сезону готуються хто де: хто в Іспанії, хто в Італії, хто в Мексиці залишився, хто зараз в Лінц приїхав. Варіантів багато. Ви вибрали дуже канонічне місце для підготовки – київські корти «Антей» під дощем, все як має бути. А просто там корти дуже класні чи чому? Яка причина?

– Ну, дивіться, так як в основному, коли я приїжджаю в Київ, я не тренуюсь, в мене дуже багато справ, і я фізично не встигаю все зробити. В цей раз ми розуміли, що я була довго травмована, зіграла тільки два турніри, мені потрібно готуватися до грунтового сезону. Я розуміла, що зараз я не уникну тренувань в Україні.

І це було вперше, коли я тренувалась в Україні по поверненню і тренувалась з мамою. Тобто це був для мене дуже новий, прикольний досвід. А стосовно «Антею» – вже була гарна погода, корти для мене підготували і я з задоволенням приїхала тренуватися на «Антей», бо це моє таке, напевне, місце тенісної сили. Це місце, де я народилася, можна прям так і сказати. І звісно я була рада повернутися туди і потренуватися. Це набагато краще, ніж їхати кудись в інше місце.

– Тиждень підготовки і сам тиждень в збірній, чи в кваліфікації зараз в квітні, чи в Фіналі, як було минулого року… він допомагає трохи перемкнутися з регулярного сезону на щось інше?

– Я думаю, що так. Я не можу сказати, що я відчуваю якусь сильну відірваність від особистого туру. В нас завжди гарна атмосфера в команді. Ми зібрані, ми любимо грати за збірну. Всі дівчата в нас люблять грати за збірну. І це приємно. Приємно провести час ближче з цими дівчатами. Тобто я також до цього відношуся як до короткої практики перед початком грунтового сезону. Нам пощастило, що останні два роки ми грали на грунті і це нам дозволяло не змінювати покриття на три дні, щоб зіграти Кубок Біллі Джин Кінг і потім знов повернутися на грунт. Я до цього ставлюся спокійно. Не знаю, в мене немає такого, що в мене весь мій процес змінюється.

– Вматчах за збірну, особливо на грунті і взагалі за збірну… Ви слідкуєте за своєю статистикою? Тому що статистика на диво дуже хороша в збірній. Чи не розділяєте оце збірна / особистий тур? Бо якщо порівнювати – земля і небо.

– Дивіться, ми граємо рідше з різними суперницями і взагалі Кубок Біллі Джин Кінг – такий турнір, де все може трапитись. Це не особистий тур, не особисті змагання і це зовсім інша атмосфера. Але я не слідкую, я нічого не знаю. Для мене це якось на мене не впливає. Я просто граю і все.

– Артур Фіс в інтерв’ю сказав таке: «Ну, в мене на цьому турнірі відсоток моїх влучань другою подачею в ліву частину на 4% менший, на задній лінії на 6% більше відпрацював». Наскільки взагалі тенісисти знають оці речі? Чи це просто в голові у ваших тренерів? Чи, наприклад, Марта Костюк знає, який в неї відсоток влучань першої подачі в цьому сезоні?

– Я знаю різну статистику, не всю. Мені не показують всю, тому що для такої людини, як я, знати все – це не дуже корисно. І мені дають тільки те, що мені потрібно знати. Наприклад, я знаю, що відсоток виграних розіграшів в цьому році складає 54%. Ну, це така статистика гравців топ-5, якщо що. І типу я така: «непогано». В цілому я можу відчувати щось, бо з часом починаєш розуміти, де в тебе вищий відсоток подачі, де нижче, як ти виграєш на подачі, як багато ти виграєш на подачі. Тобто такі речі ти з часом вже складаєш і статистику, і свої особисті відчуття. Інколи буває, що ці речі взагалі на протилежних кінцях: коли тобі здається, що ти взагалі не можеш попасти подачу, а там не все так погано насправді. Але я намагаюся не дуже на цьому зациклюватись. В мене є тренерка, яка слідкує за цим всім і мені цього достатньо. Вона мені скаже, якщо щось потрібно буде знати.

– Питання щодо ментальної складової кожного матчу. Просто взяти навіть статистику – кількість тай-брейків, виграних і програних вами в кар’єрі. Виграних набагато більше. І в принципі загальновідомо, що ви дуже витривала тенісистка. Оці найважливіші моменти, що найбільше допомагає зібратися на корті, коли тай-брейк, коли на тай-брейку рівно, коли хочеться ламати ракетки, але не можна? Про що думаєте? Що допомагає? Чи це вже глибинна спортивна психологія, чи з віком стає простіше?

– Можливо, це різні частини складаються. Але речі, на яких я намагаюсь сконцентруватися, я виділю дві найважливіші. Перше – це я себе питаю: чи так, як я граю, дозволить мені виграти мейджор? Тому що ти не можеш виграти мейджор, бігаючи і перебиваючи м’яч. Ти маєш забрати у суперниці матч. І особливо це робиться в важливі моменти. І друге – це я завжди намагаюся тримати дистанцію від рахунку і від моменту. Тому що коли ти починаєш дуже близько сприймати рахунок і дуже сильно відчувати, що «ось зараз дуже важливий розіграш, зараз дуже важливий рахунок» – це може додавати додаткового тиску. І тоді просто не дуже непросто з цим справитись. Ось це, напевно, дві речі, яких я намагаюсь притримуватись. В мене не завжди це виходить. Буває, що я роблю занадто багато на важливому рахунку. Це теж частина процесу. Я завжди обираю зробити трошечки більше, ніж зробити трошечки менше. Тому що коли ти робиш трошечки менше, дуже важко потім додати, а коли ти робиш забагато – можна набагато легше трошечки менше зробити.

– Останнє по цій темі. Що з цього є подача з руки на сет-пойнті?

– Ну, дивіться, це вже не я (сміється). Це моя тренерка. В тому році вона каже: «Давай почнемо тренувати подачу знизу». І звісно я це завжди роблю в моментах, коли я маю величезний розрив в рахунку або це вже не суперважливий момент. Хоча я це зробила з Касаткіною в першому геймі третього сета. Я не можу сказати, що це був якийсь неважливий рахунок, але тим не менш я це зробила. Мені це подобається, що я маю свободу і можливість це зробити. Бо ти інколи так близько до серця сприймаєш і рахунок, і матч, і ти не даєш собі ось цю можливість поекспериментувати, спробувати щось нове, збити суперницю. Особливо, мені здається, це набагато легше зробити з жінками, ніж з чоловіками. Такі речі – це круто. Мені здається, це класно, коли ти маєш таку можливість і я намагаюсь нею користуватися.

– Збірна України в тому складі, в якому вона приїздить на цей матч проти Польщі, та й взагалі на КБДК в цьому сезоні є фаворитом. Про це говорять і спеціалісти, і букмекери, абсолютно всі. Воно не заважає, коли всі вважають тебе фаворитом?

– На даний момент мені це не заважає. Я абсолютно спокійно підходжу до цього матчу в плані того, що я концентруюсь тільки на тому, що можу зробити я. Я концентруюсь на тому, щоб дати максимальну підтримку команді. Концентруватись на результаті або на очікуваннях, які накладають на нас люди – це не дуже правильно і точно не допомагає. Я вже граю за збірну дуже багато років, і мені здається, це приходить з досвідом: навіть якщо є якась дуже болюча поразка, в тебе є наступна можливість і це не кінець світу. Ми повернемось, якщо буде проблема або спад. Командні змагання в тенісі складні тим, що бажано, щоб всі були в гарній формі для того, щоб команда дуже добре зіграла. Коли один гравець десь після травми або не дотягує, або є невпевненість – це непросто. Буває таке, що хтось погано грає в команді, але команда все одно виграє. Але мені здається, це більше винятки. Все-таки коли вся команда добре грає, то це допомагає.

От як у нас було в минулому році в Китаї. Я вважаю, що ми з Еліною були в дуже класній формі. Нам трошки не пощастило, але я зрозуміла, що в нас є абсолютно всі шанси стати переможницями цього турніру. Ми були дуже близько. Але це було класно – це прожити, зрозуміти, що це можливо і спробувати ще раз в наступному році. Тому я сподіваюся, що так і буде цього разу і в Польщі, і я сподіваюся в Китаї, якщо ми виграємо тут. Я думаю, що ми вже трошки зіграні всі теж. От Саша до нас приєдналася цього тижня. Я сподіваюсь, що їй сподобається досвід, сподобається бути з нами в команді, наша атмосфера і все буде добре.

– Марта Костюк прямо зараз вам продає цей матч. Чому варто приходити і чому варто дивитися?

– Дивіться, теніс – це неймовірний вид спорту, тому що він включає в себе все можливе: координацію, швидкість, витривалість, емоції. Особливо тут це ще й командний вид спорту. Це величезна рідкість. Я думаю, що для українців це класно відчути цю атмосферу єдності, відчути цю атмосферу неймовірного професіоналізму в арені, тому що я вважаю, що всі гравці в нашій збірній – неймовірні професіонали.

Я думаю, що є багато чому повчитися в кожного з нас і познайомитись з нами. Ми дуже любимо знайомитись з нашими вболівальниками. Ми дуже любимо з ними інтерактувати в реальному житті, тому що багато українців за нас вболівають віртуально. Тому ми будемо дуже раді підписати всі прапори, всі м’ячики, зі всіма сфотографуватися і розділити ці неймовірні моменти разом.