ОЛІЙНИКОВА: «Виклик до збірної України – для мене як здійснена мрія»

Дебютантка збірної України з тенісу Олександра Олійникова поділилася емоціями перед протистоянням Кваліфікації Кубка Біллі Джин Кінг проти команди Польщі:

– Про Чарльстон. Дебют на WTA 500 на грунті. Дебют в Чарльстоні. Дуже багато, абсолютно величезна кількість дівчат, які виступають у світовому Турі, кажуть, що це один з найкращих турнірів в календарі. Чому так? Вам вдалось відчути, чому це один з найкращих турнірів в принципі в світі, не рахуючи мейджорів?

– Ну, це таке питання, тому що для мене він виявився невдалим, і для спортсменів дуже часто, що б навколо тебе не відбувалося, якщо щось не так пішло на корті – все, ти вже не помічаєш цього. Окрім того, тут ще є також певні фактори, певні контрасти. І, звісно, це дуже такий гламурний турнір і все це класно, але в мене, скажімо так, це провокує певний дисонанс, бо я живу постійно в Україні і можливо мені б це все приносило трохи більше задоволення, якщо б мене тут не ставили перед певними обмеженнями. Але якщо говорити про сам турнір, звісно, він дуже-дуже гламурний, дуже він такий елітний. І, ну, в цьому плані мені також мало з чим порівнювати, але, ну, якщо так кажуть, це могло б бути правдою.

– Кінець минулого сезону, коли ви там з ноги увірвалися в усі ці WTA 125. Вся Україна так масово шукала, де подивитися турнір WTA 125 десь у Південній Америці о 23:00. На вас оця вся купа уваги, яка навалилася минулого року в кінці і на початку цього року, якось змінила вас чи ні?

– Ну, взагалі, якщо говорити в контексті сприйняття себе от як Олександри – ні, абсолютно не змінило. Абсолютно я себе не відчуваю від цього якоюсь іншою людиною. Єдине, що це поставило певні виклики, оскільки я бачу в цьому нові можливості і мені хотілося б їх використати з користю. Водночас, як я казала, є певні обмеження і все це поєднати – все це створює дуже велике навантаження. І можливо мені з цим треба ще вчитися працювати. Але стосовно української аудиторії – вона просто найкраща. Вона взагалі мій драйвер, моя підтримка і я не знаю, якщо б не українська аудиторія, в мене, напевно, і не було б такої мотивації розвиватися далі.

– Коли ви говорите про те, що є якісь обмеження, мова йде про те, що хочеться зробити багато чого, але, ну, потрапити у ситуацію, в яку потрапив Влад Гераскевич, не хочеться, правильно?

– Приблизно про те ж саме йде мова, так.

– А питання про соцмережі. Не було думки змінити нікнейм в Instagram, щоб WTA почали вас врешті-решт відмічати?

– Ні, моя мета – це пробувати попри всі виклики, всі складнощі розвиватися і зробити так, щоб дійти до такого рівня власної гри, власних результатів, щоб вже просто не залишити варіантів. Я ніколи не робила це для того, щоб зробити з себе, з Олександри Олійникової, зірку. Мені хочеться говорити про речі, які важливі, на мою думку, і ні, не було. А за цим ніком ціла історія. І через це я не планую це змінювати заради того, щоб догодити комусь. Мені хочеться грати краще і результатами хай вони потім вже думають, що з цим робити.

– На турнірах в Туреччині, в Анталії була інформація про пошкодження спини, через що довелось пропустити турнір. Наскільки серйозною була проблема? Чи все окей зараз?

– Зараз я почуваю себе добре. Я відпочила і я зараз готова до грунтового сезону.

– Початок цього року. Клуж – перший WTA-турнір. А ви приїжджаєте – одразу півфінал, одразу топ-100. Це оця форма, яка була на початку року, яку ми ще бачили в Австралії, так, по першому раунду, який там здивував. Це оця форма чи це в принципі такий комплекс форми, яка з минулого року, цього року і того, що все-таки для багатьох дівчат в Турі ви все ще невідома абсолютно суперниця? Як так вийшло? Чи ви сподівались, що на першому ж турнірі буде одразу півфінал?

– Ні, я не думала. Я взагалі думала, що я, коли я програвала 1:3, я вже просто почала з собою домовлятися. В мене не було такого, що о Боже, я ж зараз програю матч. Але якось я взагалі перестала думати про прохід далі. Я просто собі сказала тоді, оскільки я могла не доїхати до турніра через відключення світла, в мене була ситуація, що я застрягла тоді в ліфті і я могла… Я себе просто налаштувала на те, щоб насолоджуватися грою. Напевно, я з тих людей, для мене це функціонує так. Тобто я намагаюсь розігравати пойнт, в мене відрізняється стиль тенісу від більшості, але це ж момент того, що в мене в принципі, напевно, трішки відрізняється сприйняття цього спорту. Тому я граю саме так. І я думаю, що взагалі ця форма, вона в цілому напрацьована. Тобто це якийсь рівень, який в мене був і в Південній Америці, і який я зараз показую, який я показала, коли вийшла в фінал в Анталії. І це, ну, зараз вважаю якийсь арсенал, який в мене є.

– По вашим відчуттям, ви вже готові повноцінно, так ось, до сезону в WTA-турі, без ITF-турнірів. Вже ви переросли цей рівень станом на зараз чи ні?

– Я не вважаю те, що якщо говорити про сам рівень WTA-туру… Ну, я не маю багато досвіду там проти топ-20, топ-30, але якщо говорити рівень 50–60, я не можу сказати, що він дуже сильно відрізняється від 150. В дівчат можливо більше постійності, більше якоїсь послідовності в роботі, в процесі. Я це помічаю. Виклик основний для мене – це саме відчувати оцю от свободу на корті, відчувати гру, бути психологічно, емоційно присутньою, коли подразників стало набагато більше. Це не тенісний виклик. Я знаю, що я вмію показати гру. І зараз саме питання знайти для себе якусь стабільність. Стабільність у також в власних якихось сенсах, які я надаю тому, що я роблю. Попри от всі ці фактори, які просто на тебе навалюються і яких дуже багато і які контрастують з тим, чим ти насправді живеш. І от це все, що в тебе перемішується, якось розкласти по поличкам, щоб воно не заважало, коли виходиш на корти. Можливо, це те, що трішки не те, що впливає на мої результати, бо в мене, якщо подивитись на старт сезону, він класний, але десь в якихось моментах віддає якоюсь нестабільністю. Це не через рівень суперниць, хоча, ну, вони грають добре, але вони не грають настільки по-іншому, як дівчата в другій сотні.

– Якщо так просто слідкувати за вашими соцмережами, складається враження, що ви людина, яка дуже прив’язана до України, дуже прив’язана до дому, до тренувань вдома і так далі. Все-таки ось цей next step WTA Tour, він під собою має той факт, що вдома доведеться бувати дуже рідко. А наскільки ви до цього готові? І чи це є якимось фактором того, що треба по факту жити в готелях там півроку, 8–9 місяців?

– Ну так і в ITF-турі також треба їздити багато. Це, в принципі, вже якась частина життя, яка є звичкою, я думаю, для всіх тенісистів. Ну, я люблю бути вдома. Це правда. Для мене це фактор. І також для мене дуже великий фактор те, що люди, які в моєму житті для мене є близькими, вони здебільшого не виїзні. І це те, що на мене дуже сильно впливає. Але воно вже так якийсь час, якщо брати батька, який моя головна підтримка, він не виїзний з 2024 року. І якраз таки от з цим моментом я його не люблю, але я розумію, що це фактор, який не зміниться, як би я не хотіла. І через це в мене є якесь прийняття. Тобто концентруватись треба на речах, які можна змінити.

– Давайте тепер про те, що сталось в Анталії, тому що ми тут спілкувалися з капітаном і він нам приблизно розказував. З вашої точки зору хотілось би почути. Анталія, ви граєте турніри, і паралельно у вас відбувається зустріч там з Іллею Марченком і ви взнаєте, що вас запросили до національної збірної. Як це сталось? В який це момент відбулося? Яка була реакція? Тому що я багато разів спілкувався з нашими футболістами, яких по телефону перший раз запрошували в збірну і вони там трубку не могли покласти півгодини. Як це у вас було?

– Ну, для мене це як здійснення мрії було. Тобто я дуже довго до цього йшла і для мене це, звісно, була така дуже велика радість, але це було як: «ось воно, нарешті». Тому це дуже багато для мене означає взагалі виступати за країну. Це, напевно, найбільший взагалі драйвер, який може бути, який я собі можу уявити. Ну, єдине те, що для мене це не те, щоб я цього чекала, але прям таким несподіваним також не було, бо, ну, я саме на це вклала дуже багато років роботи. Саме от на це досягнення, бо воно для мене стояло в пріоритеті над всіма.

– Хвилювання є більше, ніж от перед дебютом на п’ятисотнику чи нема поки нема хвилювання?

– Ну, перед дебютом на п’ятисотнику я взагалі не хвилювалася. Тобто навіть не знаю, як описати емоції, які конкретно тут я переживала, але такого прям хвилювання, що от це ж там п’ятисотник – ні, не було. Збірна – мені цікаво, як на мене вплине взагалі цей досвід. Тому є якесь таке позитивне очікування. Я навіть не знаю, чого. Я не люблю очікування. Я завжди кажу те, що я перед собою їх точно не ставлю, але просто мені здається, що це ну якась така подія, яка все-таки якось трішки вплине взагалі на якесь сприйняття спорту. Тобто це точно зачепить якісь емоції. І от мені дуже цікаво, що я буду відчувати.

– Граючи там на WTA 125, граючи в Клужі, граючи в Австралії і так далі, ви грали проти сильних суперниць, проти крутих суперниць при великій кількості вболівальників на трибунах, але цей матч буде в вашій кар’єрі першим, де буде реальний український фан-сектор. Квитки туди активно продаються, там буде дуже багато людей і це буде фан-сектор українських вболівальників. Є якісь прийоми? В тенісі ця штука не дуже звична. Якось попливаєте на гру, коли свій фан-сектор буде? Якісь кричалки, якісь речі готові будуть чи ні?

– Я думаю, що на мене це може тільки позитивно вплинути, тому що я люблю, коли класна атмосфера, я наших вболівальників обожнюю. Мені просто здається, що на мене це тільки може вплинути, що я буду більше радіти тому, що відбувається. Єдине, що я в таких ситуаціях трішки переживаю в тому, що для мене важлива кожна людина, яка приходить подивитись, повболівати. В мене взагалі трапляються такі думки, а коли граєш перед своєю публікою, що якщо я там комусь когось не помічу, не підпишу, там з кимось не поговорю… І в мене це стандартно, напевно, оце от перед публікою в мене єдине хвилювання. Фактор, що там багато людей, може бути гучно – це на мене не впливає. Я вмію з цим працювати, мене це не відволікає. А коли це свої – це класно, це дає такий драйв. От після матчу… Тому що для мене важливо якось те, що і увага до спорту, і даруєш емоції. І от якщо я комусь не зможу дати достатньо увагу, то я, напевно, наперед хочу вибачитись, тому що я б дуже хотіла і я можу зразу сказати, що до публіки я буду максимально відкритою.

Читайте також: МАРЧЕНКО: «Дуже порадував склад збірної Польщі, але ми на це і сподівалися»