ПЕГУЛА: «Це покриття добре підходить її грі – вона незручна суперниця»

П’ята ракетка світу, американка Джессіка Пегула прокоментувала перемогу другий рік поспіль на турнірі WTA 500 у Чарльстоні (США).

– Яке значення для вас має перемога другий рік поспіль на турнірі в Чарльстоні?

– Це неймовірне відчуття – виграти тут два роки поспіль. Чесно кажучи, я не думала, чи зможу я це зробити, але вигравши, в підсумку – я дуже щаслива. Мені сказали, що я провела на корті 11 годин і 22 хвилини. Можливо, навіть більше.

– Після завершення всього, у вас, напевно, камінь із душі впав після того, через що ви пройшли цього тижня? Розкажіть про це.

– Так. Думаю, сьогодні я показала один із найкращих рівнів гри. Я дуже рада, що змогла продемонструвати це саме у фіналі. Я вела в рахунку, мала і перевагу 5:0, але потім суперниця провела два дуже хороших гейми, і я подумала: «Ок, я не хочу знову бути в положенні, де доводиться «вигризати цей матч». Я дуже задоволена тим, як змогла впевнено відіграти той останній гейм, особливо після всіх складних матчів, які я провела цього тижня. Приємно усвідомити, що ти не повинен одразу їхати грати далі, а можеш повернутися додому відпочити – це, мабуть, одне з найкращих відчуттів.

– Що стосується суперниці. Юлія не виглядає як гравець, який випадково досяг такого результату, що скажете про її гру?

– Це точно не разовий успіх, гадаю, вона не раз буде доходити до таких стадій турнірів, особливо на грунті. Це покриття добре підходить для її грі. Я б сказала, що вона дуже незручна суперниця. Можливо, сьогодні вона не показала свій найкращий теніс, але я, в свою чергу, зіграла на дуже високому рівні. При цьому наприкінці матчу було видно, що вона може нав’язати боротьбу коли потрібно. Якщо чесно, сьогодні мені потрібно було максимально чітко виконати свій план – у певному сенсі мені це вдалося. Але якби я не грала на такому рівні, як сьогодні, вона точно могла б створити мені великі проблеми. Вона дуже талановита.

– Під час матчу ви весь час дотримувалися плану чи доводилося щось змінювати?

– Я дуже добре дотримувалася свого плану від самого початку. Ба більше, я не тільки дотримувалася, а й змогла його виконати. Навіть коли в якісь моменти рівень суперниці піднімався, і вона грала хороші розіграші, мені здається, я змогла одразу повернутися до того, що мені потрібно було робити, і не дозволила їй втягнути мене у свою гру. Я рада, що сьогодні довіряла своїм відчуттям. Думаю, що саме це допомогло мені виграти і піти в такий відрив за очками. Це був один із турнірів WTA, де у мене був реальний шанс показати відмінний результат. З цим місцем у мене пов’язано дуже багато історії. Не тільки матчі, а й тренування. Я грала тут багато разів, і зараз мати можливість сказати, що мені «підкорився» цей турнір – дуже особливо. Думаю, це один із тих турнірів, де я завжди почувалася чудово, і знала, що можу показати свій найкращий теніс.

– На корті ви говорили, що вважаєте історію Юлії неймовірною. Що ви дізналися про неї? Що вам здається в ній таким вражаючим?

– Мій тренер розповів, що в неї неймовірна історія. Я знала, що вона грала за університет Old Dominion, потім викладала теніс цілий рік і не мала коштів, щоб виступати. Мені здається, що історія Юлії саме з тих, за які люди можуть вболівати і які можуть підтримати. Мені здалося, що дуже важливим було трохи про це розповісти. Кожен може на різних рівнях знайти когось, з ким себе порівнювати, і потім стати фанатом. І саме так наш спорт зростає і стає більшим.

– Що ви відчуваєте, знаючи, що багаторазовими чемпіонками Чарльстона були Серена Вільямс, Мартіна Навратілова, Кріс Еверт, а ви тепер поряд із ними?

–​​​​​​​ Коли я дивилася, хто вигравав тут два роки поспіль і побачила Серену, побачила, що Кріс (Еверт), здається, виграла тут чотири рази поспіль. Не думала, що зможу це повторити. Принаймні я зробила це два рази поспіль, і тепер можу бачити своє ім’я десь поруч із деякими з цих неймовірних гравців. І щоразу, коли ти потрапляєш у якийсь статистичний список разом із такими спортсменками – це неймовірно.

–​​​​​​​ ​​​​​​​Ви вперше грали проти Юлії (Стародубцевої), та ще й у фіналі. Який був найбільший виклик, який вона вам кинула, і як вам вдалося впоратися з цим у підсумку?

–​​​​​​​ Думаю, Юлія хотіла диктувати гру своїм форхендом, а мені потрібно було атакувати її другу подачу і ризикувати в цих моментах, особливо на грунті. Мені здалося, що все-таки вона любить вибудовувати свій форхенд через подачу. Тож я хотіла максимально прибрати в неї цей елемент. Я не боялася грати під її форхенд і при цьому хотіла змусити її рухатися. Але я змогла, так би мовити, затискати її в кутах і змушувати, можливо, йти на занадто великий ризик. Я дуже добре відчувала м’яч і змогла повністю вкладатися у свої удари. Що стосується подачі, я не думала, що мені сьогодні потрібно занадто ризикувати на своїй подачі. Я просто хотіла максимально якісно будувати розіграш і влучати. Знаєте, іноді ти просто відчуваєш, куди потрібно подавати або куди приймати. І мені вдалося довіряти своїм відчуттям протягом матчу.

Прес-конференція – Джессіка Пегула