СТАРОДУБЦЕВА: «Я пишаюся собою і задоволена тим, як грала цього тижня»

5 квітня українська тенісистка Юлія Стародубцева провела дебютний фінал на рівні Туру в кар’єрі.

У поєдинку за трофей турніру WTA 500 у Чарльстоні (США) українка зазнала поразки від п’ятої ракетки світу Джессіки Пегули.

Юлія поділилася думками про виступ на турнірі в Чарльстоні на пресконференції.

– Цього тижня вам точно є чим пишатися. Поділіться своїми враженнями про виступ у Чарльстоні.

– Хороший турнір. Я пишаюся собою, тому що, як dже говорила в попередніх інтерв’ю, мені приємно, що я змогла зберегти свій рівень, і особливо задоволена тим, як грала цього тижня і тижнем раніше в Маямі. Мені здається, я виросла як гравець, підняла свій «базовий рівень», і тепер сподіваюся, що буду розвиватися далі.

– Напевно, у багатьох сенсах цей тиждень змінює ваше життя – не тільки з погляду результатів на корті, а й у фінансовому плані. Можете розповісти, в якому становищі ви тепер опинилися?

– Чесно кажучи, про мене є такий жарт: найкраще граю, коли на кону великі гроші. Мовляв, на «тисячниках» я граю добре, а потім приїжджаю на 125-ку – і вже не граю так добре (сміється).

Але я спеціально взагалі не дивилася на призові. Я ніколи цього не роблю, це не те, про що я думаю під час матчів. Принаймні, це точно не моя головна мотивація. Але, звісно, це приємно, і це справді допоможе мені відчути себе вільніше. Наприклад, ще до цього турніру я думала про те, щоб взяти з собою в поїздки свого фізіотерапевта, який живе в Австралії, а це дорого – особливо якщо везти його на європейську частину сезону.

Тепер я відчуваю, що така можливість є, і, можливо, я нею скористаюся і в майбутньому буду ще більше інвестувати у свою кар’єру. Мені здається, я і раніше добре з цим справлялася – я ніколи не економила на своєму тілі або на тренерах, завжди намагалася вкладати в кар’єру стільки, скільки могла собі дозволити. Але тепер я почуваюся в цьому плані ще впевненіше.

– Сьогодні ви проявили характер, особливо коли зробили брейк при 0:5. Чого ви навчилися про себе як про суперницю цього тижня? І як ви думаєте – це допоможе вам на червоному uрунті?

– Думаю, не тільки цього тижня, а й у Маямі теж… Мені здається, я трохи змінила свій стиль гри і зрозуміла, яким гравцем я насправді є. І тепер постараюся від цього відштовхуватися.

В останні два тижні я грала помітно агресивніше, і мені здається, це якраз у моєму характері. Можливо, у попередні тижні я не дозволяла собі так грати, можливо, намагалася робити надто багато «інших речей», замість того, щоб усе спростити і в потрібні моменти діяти агресивно. Думаю, це і був головний урок останніх двох тижнів.

– Наскільки хороша була Джесс [Пегула]? У вас було відчуття, що ви зможете її виснажити, чи її рівень був занадто високий?

– Дуже сподіваюся, що це був її найкращий матч цього тижня, тому що бути єдиною, кого вона обіграла у двох сетах за весь турнір – це не дуже приємно (сміється).

Так, думаю, вона зіграла добре. Чесно кажучи, як я вже говорила раніше, це одна з тих тенісисток, на яких варто рівнятися і в яких мені радили вчитися. І я з цим згодна. Я, як і раніше, можу багато чому навчитися у Джесс.

Треба віддати їй належне – вона зіграла здорово. А мені здається, що я, можливо, не показала той рівень, який тримала весь тиждень. Сьогодні я, безумовно, нервувала – це мій перший фінал.

Напевно, останні три дні я була занадто «напружена», не могла нормально спати. Для мене вперше все це було в такому масштабі, і думки в голові не замовкали, вони були дуже гучними. Але вона не просто так добре грає, і вся заслуга належить їй. Чудовий турнір, другий титул поспіль.

– Ви вже не вперше згадуєте, що у вас у голові занадто багато думок. Чи є щось, що ви робите поза кортом, щоб справлятися з цим?

– Чесно кажучи – це, напевно, вдруге чи втретє, коли в мене виникає такий стан… Я називаю це «стимуляцією».

Тому що, коли ти далеко просуваєшся сіткою турніру і знаєш, що завтра граєш із кимось дуже сильним – як, наприклад, у мене було з Медісон Кіз у півфіналі. Я просто не могла заснути, бо все, про що я думаю, – це матч наступного дня.

І це здається мені дуже важким, коли ти не можеш спати і весь час думаєш про те, що буде завтра, як ти будеш грати, що будеш робити. Я поки що не знайшла рішення, як це виправити, але мені здається, що чим частіше я буду доходити до пізніх стадій турнірів, тим краще навчуся з цим справлятися.

–​​​​​​​ Минулого року у вас був хороший результат у Мадриді – четверте коло. Що ви пам’ятаєте про умови там?

–​​​​​​​ Це, напевно, якраз був останній раз торік, коли я почувалася настільки «мотивованою». Але, якщо чесно, я в передчутті.

Мені подобається Мадрид, подобаються умови там, є невелика висота над рівнем моря. Мені здається, моїм улюбленим покриттям стає швидкий грунт, а Мадрид – саме такий. І Ролан Гаррос теж такий. Там я теж добре зіграла.

Тут грунт теж трохи швидший. Тому я чекаю на цей відрізок з цікавістю. Я знаю, що мені потрібно захищати там багато очок, але мені здається, що тут я трохи зняла з себе тиск, і тепер просто постараюся зіграти там якомога краще.

–​​​​​​​ До Мадрида у вас є кілька тижнів. Ви радієте цій паузі? І як збираєтеся провести час перед поїздкою до Іспанії?

–​​​​​​​ Так, взагалі-то наступного тижня я мала грати на турнірі WTA 125 у Мадриді, потім ще на одному турнірі серії WTA 125 у Португалії, а потім уже на тисячнику в Мадриді.

Тобто найближчі два тижні я спочатку збиралася грати, але тепер візьму паузу. Мені здається, я заслужила невеликий відпочинок! Чесно кажучи, мені це дуже подобається. Що раніше програєш, то більше тижнів доводиться грати. Тому я сприймаю це як нагороду – можливість приділити трохи часу собі. До того ж я зараз переїжджаю, у мене багато справ, і я також збираюся провести кілька днів взагалі без тенісу.

–​​​​​​​ Коли ви вийшли на корт і відчули атмосферу фіналу, які емоції ви відчули?

–​​​​​​​ Якщо чесно, коли я тільки виходила на корт, відчуття були досить схожі на попередні раунди. Мені здається, до того моменту я вже трохи заспокоїлася. Але коли матч почався, звісно, думки все одно були: «Це фінал, це щось грандіозне». Не впевнена, що впоралася ідеально, але, мені здається, загалом непогано змогла це відсунути вбік.

Учора, коли я виграла, це була для мене дуже велика перемога, і усвідомлення того, що ти одна з останніх, хто залишається в роздягальні, – це серйозно. Я ніколи раніше не доходила до такої стадії турніру. Тому, думаю, вчора я нервувала навіть більше, ніж сьогодні.

–​​​​​​​ Розкажіть, якою була реакція вдома, в Україні? Ви вже чули що-небудь звідти?

–​​​​​​​ Насправді, коли я йшла з корту після церемонії, я зрозуміла, що так нічого і не сказала – просто тому, що дуже нервувала і була трохи перевантажена думками.

Але я, звичайно, як і завжди, хотіла подякувати українцям за їхню підтримку. Хотіла сказати, що моє серце там. Пізніше я напишу про це пост. Я просто вдячна, що люди все ще приходять підтримати, і я бачила українські прапори на трибунах – це дуже приємно бачити.

Прес-конференція – Юлія Стародубцева